Українська | Русский | English
Головна Перелік адміністративних послуг Програми Запобігання корупції Взаємодія із громадськістю Фотогалерея Учасникам АТО та членам їх сімей Добровільне об'єднання громад

Веселинівський районний центр СССДМ інформує

 

 

    З  15 по 17 серпня 2017 року, Благодійним фондом «Боварський дім» Одеса організовано та проведено, на базі Веселинівської райдержадміністрації, триденний тренінг для фахівців із соціальної роботи та педагогів Веселинівщини, за темою «Оптимізація допомоги ВІЛ-інфікованим людям.

  

 

 

 Година для дитини. Наставництво у питаннях-відповідях

   Близько 100 тисяч дітей – проживають в Україні у закладах інтернатного типу", – говорить уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба.

   Ці діти не вміють готувати їжу, робити покупки й розпоряджатися грошима. Вони зазвичай не знають, ким хочуть стати, а якщо й знають, поняття не мають, як цього досягти.

   Вони просто не мають людини, якій могли б довіритися, висловити наболіле або почути пораду. Більшість з них практично не мають шансів на всиновлення.

   За даними уповноваженого президента з прав дитини, вихованці інтернатів у 500 разів вірогідніше вчинять самогубство, у 30 разів більше схильні до алкоголізму, у 100 разів частіше отримують судимість, у 45 разів частіше стають безробітними.

   7 років тому громадська організація "Одна надія" започаткувала наставництво – новий вид безоплатної допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, насамперед підліткам.

   Він не потребує грошей, спеціальної освіти й навіть багато часу. Наставник – це, в першу чергу, друг, який періодично навідується до дитини, яка перебуває в інтернатному закладі, й допомагає їй порадою або навчає чогось.

   За роки своєї діяльності станом на грудень 2016 року "Одна надія" знайшла наставників для 1330 дітей у Києві та області.

   Сьогодні  наставництво узаконили на державному рівні й планують розповсюдити на всю Україну. 8 вересня 2016 року парламент прийняв, а 5 жовтня 2016 року президент підписав зміни до закону про захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, якими наставництво вводиться як офіційна форма допомоги дітям у закладах інституційного догляду.

   22 листопада 2016 року у Києві відбувся присвячений цій темі саміт "Будь зі мною" за участю дружини президента Марини Порошенко, уповноваженого з прав дитини Миколи Кулеби, представників "Однієї надії", інтернатних закладів, а також самих наставників.

Що робить наставник?

   Наставник – це не член сім'ї, не вчитель і не спонсор. Це авторитетний товариш, який може вислухати, дати пораду, зацікавити, бути прикладом.

   Наставник може навчити підопічного найпростішим побутовим речам: як готувати їжу, прати й прасувати; пояснити, звідки беруться гроші і як правильно планувати бюджет, як обирати товари в магазині; розповісти, куди звертатися для отримання медичної допомоги або інших консультацій; допомогти визначитися з майбутньою професією, підготуватися до вступу до вузу або знайти роботу.

   Завоювавши довіру дитини, він може пояснити, як будувати близькі стосунки і створювати сім'ю. Можливо, показати приклад власної сім'ї, адже вихованці інтернатів не бачать здорової моделі сімейних стосунків і не вміють їх створювати.

   Врешті-решт, наставник – це людина, якій просто не байдужа ця конкретна дитина.

Скільки часу і грошей це потребуватиме?

   Мінімальні зобов'язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.

   Однак краще орієнтуватися на довготривале спілкування. Адже "ми відповідаємо за тих, кого приручили". Як показує досвід "Однієї надії", часто наставники продовжують спілкуватися й дружити з вихованцями на добровільних засадах і після досягнення ними 18 років.

   Ніяких матеріальних зобов'язань наставник не має, але за бажанням може ратии участь у матеріальному забезпеченні дитини.

Які діти можуть мати наставника?

   Наставника може мати дитина віком від 0 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні (згідно зі статистикою, його мають лише 10% вихованців).

   До таких закладів належать будинок малюка, дитячий будинок, дитячий будинок-інтернат, школа-інтернат, учбово-реабілітаційний центр, притулок для дітей, центр соціально-психологічної реабілітації дітей, а також інші заклади для проживання дітей.

   Насамперед наставництво орієнтовано на дітей середнього і старшого шкільного віку. За словами психологів, маленькі діти погано розуміють такий формат відносин. Вони сподіваються, що наставники їх всиновлять, якщо, наприклад, вони добре поводитимуться, й дуже засмучуються, коли цього не відбувається.

 

   У практиці "Однієї надії" були випадки, коли наставники ставали прийомними батьками для своїх підопічних. Однак якщо ви цього не плануєте, краще орієнтуватися на дітей старшого віку.

Чи можна забирати дитину в гості або гуляти з нею в місті?

   Спочатку наставник відвідує дитину в закладі, де вона утримується. Пізніше, за згодою адміністрації закладу, самої дитини, а також, за наявності, батьків або законних представників, можна забирати дитину за межі закладу в той час, коли не проводиться навчання.

   На цей час відповідальність за життя і здоров'я дитини несе наставник.

Чому це краще за подарунки, які можна передати в інтернати?

   За словами фахівців, діти в закладах інституційного догляду вже забезпечені одягом та їжею, але дуже потребують звичайного людського спілкування й соціалізації.

   Микола Кулеба говорить, що зараз інтернатні заклади підтримує багато спонсорів. Часто вони купують те, що дітям взагалі не потрібно і дуже рідко вживається.

   Однак, звичайно, кожен робить те, що може зробити. Краще передати в інтернат подарунок, ніж не зробити нічого.

Хто може бути наставником?

   За законом, більшість дієздатних осіб віком від 18 років.

   Винятки – ті ж самі, що для усиновлювачів. Вони прописані в статті 212 Сімейного кодексу.

   Зокрема, наставниками не можуть бути люди, які вже були усиновлювачами або опікунами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку; страждають на певні хвороби або за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду.

   Також наставниками, як і усиновлювачами, не можуть бути іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини.

   Наставниками також не можуть бути люди, які були засуджені за певними статтями Кримінального кодексу або мають непогашену судимість за вчинення інших злочинів.

До кого звернутися, якщо я хочу стати наставником?

   Згідно з законом, підбором та навчанням наставників будуть займатися центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини.

   Між центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, укладається письмовий договір.

   Для цього потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників.

   Однак цей процес доcі не налагоджений на державному рівні.

   До березня Міністерство соцполітики має затвердити положення про наставництво, а також програму навчання наставників.

   За словами Миколи Кулеби, положення може бути затверджене вже до кінця року.

   Керівник ГО "Одна надія" Тетяна Іордан пояснює, що до того часу їхня організація проводить навчання з методології наставництва для партнерських організацій і фахівців Міносвіти та Мінсоцполітики, обласних соціальних служб.

   Формується база потенційних партнерів, які можуть залучатися до впровадження наставництва у своїх областях. Такими партнерами можуть бути громадські, благодійні або волонтерські організації, в статуті яких прописаний "захист прав дітей".

   Поки що люди з усієї України, які хочуть стати наставниками, можуть реєструватися на сайті "Однієї надії".

   Пізніше ці люди будуть сповіщуватися, до якої організації або соцслужби їм звернутися в кожній області.

Скільки триває навчання на наставника?

   У громадській організації "Одна надія" навчання наставників триває 3-4 дні.

   Скільки воно триватиме і як відбуватиметься на державному рівні, поки сказати складно, оскільки програма підготовки наставників ще не затверджена.

Чи можу я обрати дитину, якій стану наставником?

   Ні. Наставники підбираються для дитини, а не навпаки.

   "Ми дивимося на потреби кожної дитини, по ній складається певний документ, де зазначається, що їй потрібно саме зараз. І відповідно до цих потреб, підбирається наставник", – говорить Іордан.

Чи може наставництво замінити усиновлення?

   Звичайно, ні. Але не всі діти можуть бути всиновлені. Зокрема, 90% дітей у закладах інституційного догляду офіційно мають батьків, але це не робить їхнє життя щасливішим.

   Діти-інваліди та підлітки мають мінімальні шанси бути всиновленими. І не всі дорослі можуть собі дозволити всиновити дитину з різних причин.

   Згідно з законом, якщо дитину всиновлюють або беруть під опіку, наставництво щодо неї припиняється.

   Тому наставництво – це для тих дітей, які не будуть всиновлені або на той період, поки вони не всиновлені. Воно жодним чином не може завадити дитині отримати інші форми допомоги.

   Окрім того, керівник Центру соціалізації підлітків 15+ проекту "Додому" Юлія Фещенко зазначає, що часто підлітки до наставництва ставляться краще, ніж до можливості бути всиновленими.

"Багато дітей до 15 років уже мають досвід усиновлення, відмови від опіки й повернення до інтернатної установи. З цією травмою не зрівняється, мабуть, навіть втрата батьків. Як правило, для них слова "опіка" або "дитячий будинок сімейного типу" вже не звучать солодко. Коли ти говориш, що наставник – це просто друг, який просто поряд, чимось допоможе, щось підкаже, це сприймається краще", – пояснює вона.

Чи є "протипоказання" до наставництва?

   Як пояснює Тетяна Іордан, іноді мотивація людини, яка хоче взяти участь у проекті, може бути неправильною.

   Правильна мотивація: "Я хочу допомогти одній дитині і йду в проект заради цієї дитини".

   Іноді людина хоче стати наставниками, тому що це тренд. Або вона хоче самореалізуватися й "показати всьому світу, що вона класний волонтер".

   Буває так, що мотивація правильна, але в людини є обставини, які заважатимуть їй регулярно навідувати дитину.

   "Наприклад, у вас своя маленька дитина на грудному вигодовуванні. Якщо ваша дитина захворіє, ви випадаєте з наставництва на 2-3 тижні, і дитина в інтернатному закладі буде вас чекати", – говорить Іордан.

   За її словами, психологи, які відбирають наставників, мають багато критеріїв, щоб зрозуміти, чи буде певна людина в цьому успішною.

Чи не виникає в дітей конфліктів через те, що хтось має наставника, а хтось – ні?

   За словами практичного психолога Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва Ірини Василюк, часто діти хваляться один перед одним тим, що в них є наставник, і інші також хочуть мати такого друга.

   Однак Тетяна Іордан зазначає, що серйозних конфліктів з цього приводу в практиці не було.

   "Вони навпаки починають комунікувати, щоб перевірити, чи дійсно це класно, що в тебе є наставник", – каже вона.

А якщо я не сподобаюся дитині?

   До цього треба бути готовим.

   Психолог Ірина Василюк розповідає, що зазвичай вихованці просять, щоб у них з'явилися наставники і підтримують з ними стосунки довгі роки.

   Однак у їхньому Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей була дівчинка, яка відмовилася від наставника. Вона сказала: "Дякую, але мені це не потрібно, у мене є багато друзів".